Нещодавно знайшла дитячу книжку з віршами, яку читала у дитинстві - "Зелені трав'яні зайчики" М. Воробйова. Згадала, як мені подобалися ці віршики, як вони ворушили мою уяву - і створювали нові історії... Також в цій книзі були чудові ілюстрації.
Зелені трав'яні зайчики живуть у стебельцях трави.
Ні весною, ні літом не можна їх побачити,
зате восени у сухій траві можна почути,
як щось шелестить.
То трав'яні зайчики метушаться,
з коробочок зерна витрушують,
щоб і наступної весни виросли в степу
зелені трав'яні зайчики.
А ще я дуже любила "Дивовижні пригоди в лісовій школі" В. Нестайка.
Навчилася читати сама у сім років, улітку, перед самою школою. Так, я не була тією дитиною, що читає у три роки. Але це ніяк не вплинуло на мої шкільні досягнення. А зараз мамці спішать навчити дітей читати-рахувати-англійску-фізику-хімію-історію ще в яслах. Нащо воно? Краще мати вільне дитинство, аніж невроз.
{рус}