Пам'яті Великої Перемоги...

[Алинор]

Земля горіла. Палало небо. Небеса!
Земля, одвічна мати, приймала в себе.
Каяття! Не знали вороги, і кров – роса,
Щодня, щоранку і щоночі тріском ребер
Вкраїни-матері страждання їхніх душ
Украй! І кожен крок здригає небокрай.
Криваві очі у пітьми – вовки – не руш!
Та біль у грудях мов вогнем – тримай
В собі цей гнів, він проросте зерном,
Полями слави заколоситься країна,
Союзом неба і пшениці – знаменом
Вірності укриється руїна.
(с)

@темы: Рифмоплётство, Україна

Comments

[Amiya]